Науковою «серцевиною» практичної діяльності знаної педагогині нашого часу Галини Афанасіївни Іваниці завжди була тема ДОБРА і ДОБРОДІЙНОСТІ. Саме цій проблемі була присвячена її кандидатська дисертація «Формування добродійності молодших школярів у процесі позакласної виховної роботи» (2012). Вона і сьогодні не втратила актуальності.
Пропоную ще раз згадати моральні концепти, на яких будувалась струнка авторська система виховної роботи, пропонована талановитим вчителем-практиком з великим педагогічним досвідом. На правах наукового керівника цієї роботи, подаю уривок з додатків до дисертації Г.А.Іваниці. Цей матеріал можна чудово вплести в освітню роботу з молодшими школярами в умовах важких випробувань, що випали на долю України.
ШКОЛА ГУМАНІСТИЧНОГО ВИХОВАННЯ "ДОБРОДІЙ"
СЕРЦЕ ДОБРОЇ ЛЮДИНИ
Оповідка про Добру сімейку
Живе на нашій планеті ДОБРА СІМЕЙКА: доброта, любов, милосердя, великодушність, порядність, співпереживання, співстраждання, співрадіння, співчуття, уважність, чутливість, толерантність, терпимість, ніжність, чуйність, тактовність, щедрість, альтруїзм, гуманізм, охайність, відповідальність, акуратність…
ДОБРА СІМЕЙКА намагається зробити світ добрішим: щоб люди любили один одного і братів наших менших; приходили на допомогу без нагадування, благань і без зацікавленості у вдячності; нікому не робили боляче ні словом, ні діями, вміли розділити і горе, і радість з рідними, друзями, незнайомими людьми чи навіть з тваринами!
Однак, ДОБРА СІМЕЙКА – не чарівники. Не можуть вони в одну мить перемогти Чорне зло та його слуг: жорстокість, байдужість, заздрість, зазнайство, лінь...
Перемоги можуть досягти тільки кропіткою щоденною працею. Тому кожного дня, як тільки на небі з’явиться ласкаве сонечко, розсіває ДОБРА СІМЕЙКА насіння ДОБРОТИ у дитячих серцях.
Чому саме в дитячих серцях?
Тому, що тільки в маленькому дитячому серці може прорости будь-яке насіння і разом з дитиною вирости. Розквітнути чарівною квіткою, перетворивши серце на ніжне, лагідне; або, на жаль розростися чорним колючим бур'яном, з чорним безжалісним серцем.
Адже ЧОРНЕ ЗЛО теж не спить. Воно ліниве, встає значно пізніше та все ж встигає розкидати зле насіння... Буває ростуть в одному серці ДОБРО І ЗЛО, борючись одне з одним (тому інколи діти чинять хороші і погані вчинки). Тоді все залежить від самої дитини, яке насіння вона захоче виплекати у своєму серці. Якщо ДОБРЕ, то вонавчиться добродійності! Адже, «Добра дитина не падає з неба. Її потрібно виховувати!» (В.О.Сухомлинський).
ДОБРА СІМЕЙКА допомагає таким дітям – до всіх країн вона розсилає помічників, які відкривають ШКОЛи гуманістичного виховання «Добродій».
А чи знаєте ви, що «добродій» – українське шанобливе звертання ?
«Добродію», «добродійко» – специфічно українське шанобливе звертання як до знайомого, так і до незнайомого і вважається «старою почесною назвою осіб, що добре роблять» (Богдан С.К. Мовний етикет українців: традиції і сучасність. К.: Рідна мова, 1998. с.92). Уживаються «добродій» («добродійко») і як увічлива форма згадування про відсутню людину. Це етикетне звертання фіксується в словниках української мови ще з 17 століття. Поширене це звертання самостійно і в поєднанні з означеннями: вельмишановний, високоповажний, шановний, (вельмишановна, високоповажна, шановна,) та з іменами по батькові «добродію Іване» чи засобами титулування «пане добродію», «пані добродійко».
В основі української ввічливої поведінки лежить доброзичливість, тому частина слова «добр-» є дуже продуктивною у формулах етикету. Досить поширена вона у прямих звертаннях, які функціонують переважно в дружній тональності: «Чоловіче добрий!», «Людино добра!», «Добра душа!», «Люди добрі!», «Добродію!»…
Сьогодні в повсякденних розмовах слово «добродій» почуєш не часто. Втім така форма звертання для українців має бути абсолютно буденна. Адже творити добро в Україні завжди було справою почесною і звичною.
Отож, не вважаймо це слово старомодним, бо своєї актуальності добрі справи ніколи не втрачали, а вважаймо почесною назвою осіб, що добро творять – вони є добродійні.
Добродійність – не тільки матеріальна допомога бідним, або благодійність. Це складне особистісне утворення, яке об’єднує частинки умінь кожного члена ДОБРОЇ СІМЕЙКИ. Воно зумовлює стійке прагнення дитини до добровільного, самостійного вчинку з метою безкорисливої допомоги тим, хто її потребує, супроводжується емоційним станом задоволення від результатів учиненого. У вчинку добра людина вирішує проблему творення блага без зацікавленості у вдячності. В народі кажуть: «Давати благо, не сподіваючись на вдячність, – це добро», або «Немає корисливого добра»
А чи знаєте, що добродійність – це, насамперед, уміла дія людини. Не думка, не намір, не бажання, а реальний вчинок добра і краси! У добродійній поведінці не можна керуватися принципом «ціль виправдує засоби». Тому добро потрібно чинити лише гуманними засобами. Добродійність – це тепло долонь, розуму і серця.
ДОБРА СІМЕЙКА запрошує тебе до ШКОЛИ гуманістичного виховання «Добродій». Тобі пропонують вивчити правила поведінки доброї людини, правила спілкування, правила життя доброї людини, ознайомитися з характеристикою і проявом добрих людських якостей. Запрошують на спеціальні заняття у школі, до майстерні, театру чи на спорт- майданчик, пропонують взяти участь в добродійних конкурсах, акціях…
ЯКЩО ДОБРИЙ ТИ, то у тебе:
• адекватна емоційна реакція на добро і зло;
• вміння розпізнавати емоційні стани інших та переносити себе в їх думки, почуття і ді;
• здатність до щирого співпереживання, співчуття, здивування, співрадості;
• розуміння понять: добро, доброта, добродійність, толерантність, милосердя, любов...
• уявлення про духовно-моральні якості добродійної людини, її цінності;
• розрізнення вчинків добра і зла у взаєминах «людина-людина», «людина-природа»;
• переконаність у позитивній значущості добрих вчинків;
• сформовані духовно-моральні чесноти особистості;
• уміння успішно взаємодіяти і співпрацювати з оточуючими на засадах альтруїзму;
• здатність прощати і вибачатися, протистояти проявам несправедливості, жорстокості;
• віра у власні сили у поєднанні з адекватною самооцінкою;
• зацікавленість у власному благополуччі та у благополуччі інших;
• прагнення й потреба надати безкорисливу допомогу тим, хто її потребує;
• ставлення до себе, до інших людей, до оточуючого світу як до самоцінності;
• прагнення до самовдосконалення;
• уміння узгодити власні інтереси і потреби з інтересами і потребами інших;
• вияв добровільності, самостійності, зацікавленості у добродійності;
• задоволеність власною добродійною діяльністю та її результатами;
• уміння передбачати наслідки своїх дій і нести за них відповідальність.
Друже, спробуй і ти визначитись: яке насіння у своєму серці хочеш виплекати?
ЗНАЙ! Тільки Людина, в якої розум добрий і серце добре, цілком хороша і надійна людина (Ушинський К.Д.)
ПАМ"ЯТАЙ! В народі кажуть: "Хто людям добра бажає, той і собі має";
"Доброму скрізь добре".
ЩОРАЗУ ПОВТОРЮЙ!
Ціную людяність в Людині над усе
І доброту, і щирість, й дружбу вірну,
Не ту, коли відкрито дивляться в лице,
Змію у пазусі сховавши гнівну.
Ціную людяність, що гріє, не пече,
Яка іскриться радістю ясною,
Яка в біді, підставивши міцне плече,
Розрадить і покличе за собою.
Ціную людяність і вірую в любов,
Шукаю знов поміж людей Людину.
Рятуймо світ, допоки він не охолов!
Роздмухаймо ще тліючу жарину!
Comments