top of page
Пошук

ЕСТЕТИКО-ЕКОЛОГІЧНЕ ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У ГРУПАХ ПРОДОВЖЕНОГО ДНЯ

Оновлено: 16 лют. 2023 р.


З досвіду педагогів Вінниччини. У своїй практичній роботі з молодшими школярами, які відвідують групу продовженого дня, педагоги Вінниччини неухильно дотримуються принципів народності і природовідповідності виховання учнів. Це врахування в освітній роботі з учнями їхніх особливостей – вікових та індивідуальних, а також підпорядкування дитячих біоритмів загальним процесам у природі.

Так, у педагогічній практиці освітніх закладів Вінниччини вихователі ГПД роботу з учнями, як правило, розгортають за сезонним принципом. Пізнання дітьми природи відбувається у поєднанні інтелектуального, етичного та естетичного підходів до оцінки навколишнього, на основі гуманістично спрямованих освітніх технологій.

Виховну роботу в ГПД традиційно розпочинають з моніторингу ціннісних орієнтацій вихованців на взаємодію з довкіллям. Попередній зондаж дитячих оцінок природи завжди дещо насторожує. Якщо для першокласників характерним є переважання емоційно-естетичних оцінок природи, то учні 3-4 класів віддають перевагу утилітарно-прагматичному підходу до оцінки навколишнього середовища. Так, на запитання «За що ти любиш зиму?» діти традиційно відповідають: «Взимку канікули»; «На зимові свята я отримую багато подарунків»; «Люблю зиму за веселі розваги» тощо. Емоційно-чуттєва реакція великої части дітей на своєрідну зимову красу є дещо загальмованою, ніби притупленою. Образне бачення зимової природи, як правило, сформовано лише в окремих школярів (переважно в тих, хто додатково займається художніми видами діяльності – музикуванням, малюванням тощо).

Розбудовуючи систему естетико-виховної роботи на матеріалах природи, педагоги завжди орієнтуються на певні пріоритети. Найпершою турботою є ознайомлення вихованців з народними традиціями поважливого і дбайливого ставлення до довкілля. До екоетичних народних традицій вихователі відносять традиції, що спираються на вищі почуття і відповідні мотиви – симпатію, жалість, любов, турботу і т.п. Вони детально ознайомлюють вихованців з усною народною творчістю на теми природи.

Так, учні груп продовженого дня самостійно збирають фольклорні зразки, які уособлюють милосердне ставлення людей до довкілля. Яскравий приклад — українське прислів'я: “Горобець маленький, а серденько має”, чи естонське: “Жаба людині півбрата, убивати не можна”. Педагоги ознайомлюють вихованців з тими народними традиціями, які якнайкраще презентують «осердечене» ставлення до всього живого. Зокрема, увага дітей звертається на те, що в українських селах сердобольні господарки зазвичай не закривали на вечір дверей своїх комор доти, поки усі ластівки, що мають там гнізда, не поверталися з польотів. На питання дітей, чому господарки так роблять, вихователі звичайно відповідають, що людям шкода залишати утомлених за день ластівок без ночівлі. Почуття турботи, а не який-небудь корисливий намір, лежить і в основі іншої вітчизняної народної традиції — підгодовувати птахів узимку. Вихованці груп продовженого дня вже багато зим підряд піклуються про синиць, горобців, ворон, голубів та ін. Врешті діти правильно оцінюють таку турботу: “Не можемо спокійно дивитися, як птахи сидять на гілках, мерзнуть і голодують”.

Вихователі ознайомлюють учнів з екоетичними традиціями й інших народів. Наприклад, школярі взнають, що в Японії завжди існував звичай випускати диких тварин з неволі в дику природу. Чукчі вибачаються перед твариною в момент необхідності забрати її життя. Удмурти ніколи не ріжуть при дітях худобу (на цей період відправляють дітей до родичів). У більшості же православних народів до свята Вознесіння традиційно заборонялося ходити до лісу, щоб не заважати звірям готуватися до зими тощо. Вся ця інформація охоче сприймається школярами і значно розширює критерії оцінювання ними естетики природи в контексті побудування власних етичних принципів взаємодії з довкіллям. Додому діти отримують завдання знайти в літературі згадування про екоетичні традиції інших народів і оцінити красу, шляхетність народних традицій природокористування.

Важливим аспектом естетико-виховної роботи зі школярами є організація безпосереднього контакту їх з природою та включення учнів у відповідну творчо-оцінну діяльність З цією метою в регламент роботи ГПД впроваджені заняття клубу «Віконце». Специфіку такої роботи визначає зрослий інтерес дітей до пошуку виразних картин рідної природи. Пошук, як правило, розгортається за принципом – від близького до далекого. Діти вчаться знаходити дивовижну поезію у знайомих об’єктах та явищах природи у таких напрямках: за вікном, на шкільному подвір’ї, за школою, на найближчій вулиці, у парку, біля водойми, в лісі, у полі тощо. Поступово «віконце в рідну природу» розширюється за рахунок онлайн-екскурсій в інші міста України.

Клубні заняття в ГПД проводяться щотижня в регламенті розвивальних видів діяльності. Форми проведення − різноманітні: мандрівки-розвідки, хвилини здивування, мистецькі подорожі, читацькі конференції, театралізовані ігри, свята, творчі години, вернісажі, зустрічі в творчій майстерні, фотографічне «полювання», екологічна допомога та ін. Наведемо приклад планування роботи клубу «Віконце» на зимовий період (грудень-лютий):



63 перегляди

コメント


bottom of page