top of page
Пошук

КВІТИ ПЕТРИКІВКИ

(народознавча бесіда і творча година в умовах літнього табору)

Чи бачили ви розмальовану українську піч? Мабуть, лише на картинках. Сучасна селянська хата переважно мало чим відрізняється від міської квартири. Але колись...

Перенесімо­ся подумки в стародавнє українське село. Уявіть, що біля крислатих зелених дерев притулилися чепурненькі глиняні хатки. Вони наче притягують око своєю чистотою, адже ретельно побілені. Навколо хат – розмаїття квітів. І не тільки навколо хат, а й на самих хатах.

Квіти справді живуть і на стінах – не справжні, а намальо­вані. Зайшовши до хати, зупиняєшся у захваті. Квіти скрізь – на печі, на комині, на причілку. Наче віночком, обвили вони вікна і двері, застигли замість килима біля ліжка. Хто ж ство­рив цю красу? Звичайно, господиня. її дбайливі руки вміють не тільки вишивати рушники, вирізати витинанки, а й можуть розписати стіни та піч. Попід стелю господарка пустила «бігун­чик» – стебло, хитромудро заплетене квітами та листочками. Серед стіни намалювала «вазон», «букет» або ж «гілочку» – так називали колись ті малюнки. І стало в хаті гарно, як на свято! І душа ніжно озивається на ту красу.

Погляньте на зразок такою розпису – його називають петриківським. Він народився від мистецтва мальованої хати. Петриківку, що на Дніпропетровщині, знають і на нашій землі, і за її межами. Це – мальовниче село, засноване колись воле­любними запорозькими козаками, подарувало Україні чудо­вих народних майстрів. Завдяки їхньому таланту хатній роз­пис не зник у швидкоплинному потоці століть, а відродився в нових, цікавих формах. Петриківські квіти сьогодні «квітнуть» і на предметах домашнього вжитку, і на окремих картинах – панно. Мистецький хист петриківчан увічнив красу українсь­кого розпису, перенісши його зі стін на дерево, полотно, кар­тон. Життєдайне джерело народної творчості щедро напуває сучасних майстрів, які любовно зберігають традиції Петриківки в своїх роботах. У золотий фонд таланту та майстерності увійшли імена Надії Білокінь, Тетяни Пати, Марфи Тимченко, Федора Панка, Василя Вовка, сестер Павленко, Пелагеї Глущенко та ін.

Подобається вам петриківський розпис? Так, він напрочуд ніжний, ошатний, осяйний. Які почуття випромінюють роботи петриківських майстрів? Ви відчуваєте безпосереднє, щире захоплення красою навколишнього світу, що ніби струменить з того розпису. Невгамовна, нічим не затьмарена радість сповнює роботи народних майстрів, які силою власного таланту карбують ті почуття у малюнку.

Якими барвами передають петриківчани життєрадісний, святковий настрій? Майстри не ви­падково обирають звучні, чисті, соковиті кольори. Придивіть­ся уважно до барвистої петриківської палітри. Яке враження вона справляє – холоду чи тепла? Так, колірна гама петриківського розпису, як правило, зігріває око. Тут переважають червоні, жовті, жовтогарячі, жовто-зелені, вохристі тони. Уро­чисто виграють петриківські барви – бентежні, теплі, як про­мінь. Трапляється і синій колір – стриманий, лагідний, зам­ріяний, але він рідко підкоряє решту кольорів. На чорному, білому, зеленому тлі буйно розквітають фантастичні квіти, полум'яніють ягоди калини, хизуються яскравим пір'ям загад­кові, небачені птахи.

Чи впізнаєте ви квіти, зображені на малюнку? І так, і ні. Їхні форми та кольори дещо спрощені. Майстер навмисне хоче підкреслити щось найвиразніше, найістотніше у кожній квітці. У петриківському розписі часто зустрічаються повновиді рожі та півонії, статечні жоржини, гордовиті гвоздики, кошлаті ай­стри, граційний горошок, навіть подорожній будяк, квітка якого нагадує цибульку.

Якщо ж уважно придивитися до петриківських птахів, що вмостилися серед квітів і калини, то можна впізнати величну паву чи легковажну зозулю. Всьому с місце у цьому віртуоз­ному розписі – і квітці, і ягідці, і пташці. Кожна квітка царю серед інших. Одна біля одної, вони укладені на малюнку в певному ритмі. Жодний листочок не затуляє сусідній. І скільки не дивитимешся на цей розпис, нічого зайвого не побачиш. У всьому проступає делікатність, почуття міри, шанобливе ставлення петриківчан до природи.

А тепер пильно роздивіться лінії І форми, за допомогою яких народні майстри відтворюють рослинний світ.Охаракте­ризуйте петриківський малюнок. Так, він вражає своєю вишуканістю. Безліч вигадливих ліній, ажурне плетиво пуши­нок, завитків, гребінчиків, крапок – і все це тонко, гранично чітко виписано. М'яко звиваються пружні, тужаві стебла. При­мхливо надимаються об'ємні пелюстки І листочки – цяточки та гачечки немов тремтять на їхній поверхні. Ніби чути як проростають трави і квіти «живе дихання» природи.

Чим же можна так тонко і точно вималювати квіти, ягідки, листочки? Так, пензликом. Колись народні майстри самі ви­готовляли їх з ніжної котячої шерсті або курячого пір'ячка. Інколи малювали трісочкою. Разючої природності у зображенні ягід домагалися навіть пучками пальців. Сьогодні петриківчани працюють здебільшого звичайними акварельними пензлика­ми, але їхня майстерність від цього не втрачає. Невгамовний пошук ними краси і виразності у рідній природі – запорука створення нових і нових шедеврів українського розпису.

Так і живе славне українське село Петриківка. Вправними руками своїх дочок і синів стверджує воно просту і радісну красу світу. Петриківський розпис могутньо уславлює жит­тєдайну силу природи, її невичерпну фантазію і щедрість. Вди­віться в малюнок: майже завжди поруч з розкритою квіткою мерехтить ніжний пуп'янок. Що хоче сказати цим майстер? Мабуть, це символізує неперервність розвитку життя і водно­час нагадує про його тендітність і вразливість. Квіти Петриківки звертаються до нас мовою наших предків, які вміли лю­бити і цінувати красу материнської землі.

Як ода на честь українських квітів звучить поезія Миколи Сингаївського:

Скільки того цвіту

при долині –

Кожна квітка –

пісня України.

Скільки того цвіту

край городу.

Кожна квітка –

материна врода.

Буду квіти

щедро висівати.

Буду пісню матері

співати.

Творча година «Моя розмова з квіткою»

Завдання:

1. Обери серед природи квітку і придивись уважно до неї, послухай її «голос», знайди найвиразніше у кольорі і формі.

2. Намалюй обрану квітку, увиразни її колір і форму пелюсток.

3. Поміркуй над тим, які почуття, який настрій навіює квітка? Уяви себе цією квіткою – спробуй визначити її характер.

4. Подумай: кому, коли і з якими побажаннями ти подарував би цю квітку. Уяви квітку в композиції з іншими рослинами. Що має виражати цей букет?

5. Реалізуй свій творчий задум: знайди гарне співвідношення барв, відшукай «співочу» лінію букета відповідно до його ха­рактеру і призначення, добери гідне оточення для квітки з допо­міжного рослинного матеріалу.

6. Не копіюй, не наслідуй чужу композицію. Твій букет це твоє власне почуття, твій подив, твоє світобачення. Відповідно до попереднього задуму, добери назву (девіз) для своєї компо­зиції.

7. Оціни власну роботу: чи відбулася твоя «розмова» з квіткою? Чи допоміг ти квітці виявити її чарівну неповторність? Чи допо­могла квітка виразити твої власні думки ї побажання? Хто кому з вас допоміг більше?

(Орієнтовні девізи композицій на допомогу дітям: «Квітка перемоги»; «Героям слава»; «Квіти для мами»; «Подарунок моїй бабусі»; «Не за­бувайте мене»; «Прощання»; «Святковий настрій»; «За­думливий настрій»; «Сумна пісня»; «Світла мрія»; «Ясні оченята»; «До зірок»; «Сонячний промінь»; «Королева квітів» та ін.).



56 переглядів
bottom of page