top of page
Пошук

ПРИРОДА ДОПОМОЖЕ ЗБЕРЕГТИ ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ’Я ПІД ЧАС ВІЙНИ


     

Природа в контексті екологічного благополуччя свого існування завжди була і залишається найнадійнішим джерелом здоров’я,  життєвої наснаги і творчої енергії людини. У часи соціальних потрясінь  і обумовлених ними стресових розладів природа здатна надати неоціненну допомогу шляхом  зняття психологічної напруги, здолавши стрес шляхом розслаблення. Не кожна людина здатна самостійно подолати нервовий розлад, спричинений масовими хворобами, природними катаклізмами і соціальними конфліктами. Особливо вразливими в цьому контексті є діти.  

Релаксаційний потенціал спілкування дитини з природою, її об’єктами та мешканцями є надзвичайно потужним і нехтувати ним безглуздо. З метою внутрішньої стабілізації, особистісної адаптації до ситуацій підвищеної обережності, нівелювання страхів і зняття психоемоційного дисбалансу можна цілком успішно  застосовувати техніки релаксації, які ґрунтуються на гармонійній взаємодії з природою.

Здолати стрес великою мірою допоможе програмування учнівської молоді на максимальне задоволення природою і собою в природі.  Переживши насолоду від споглядання природи, від гармонійної (творчої) взаємодії з нею, людина набагато легше і пластичніше виходить із стресових ситуацій.  

Домогтись потрібної релаксації можливо за умови максимальної орієнтованості на цілісне (не однобоке!) сприйняття  природи у гармонійній єдності аспектів її оцінки. Це не лише трудотерапія в природі (хоча ніхто не відкидає її позитивного значення). Це насамперед труд душі і серця.  А душу «звеселяє споріднена праця» (Г.Сковорода), заснована на гармонійній оцінці природи у розмаїтті аспектів взаємодії з нею.

Великий релаксаційний потенціал притаманний процесу милування природою,  в ході якого людина   накопичує досвід естетичного сприймання та оцінки її об’єктів та явищ, а також співставляє уявлення про цінність власного життя із  самоцінністю інших форм життя на планеті. Милуватись  природою – це значить зробити її предметом особливої уваги, духовно з’єднатися з нею. В процесі наукового пізнання людина визначає предмет, а в процесі естетичного споглядання предмет визначає людину (І.Кант).  Отже, милування не можна вважати процесом пасивним – це інший спосіб ставлення до світу, це форма чуттєвого освоєння гармонії природи, де народжуються гуманно-милосердні орієнтири на взаємодію з природою, адже є толерантними і безкорисливими,  не передбачають агресивно-хижого вторгнення і жодної матеріальної зацікавленості.

Милування розпочинається з витонченого відчуття природи всіма органами чуття, так би мовити, «на дотик, на смак, на запах». Гнучка сенсорика сприяє накопиченню у досвіді людини естетичної інформації. Але цей процес навряд чи можна вважати власне милуванням природою. Милуватися красою – це значить зробити її предметом захопленої уваги, тобто відчути її особливе духовне призначення. Милування обов’язково передбачає момент оцінки. Та найважливіше те, що в цій оцінці домінують естетичні параметри. Естетична ж оцінка є альтруїстичною за суттю та формою вираження і тому перетворюється на справжню «колиску» чуйного ставлення до природи. Така оцінка ніби «лікує» стривожену душу людини,  забезпечує глибоке релаксування і нівелює зайвий драматизм оцінки власних негараздів.

Вельми корисними в часи соціальної напруги і  тривоги стануть прогулянки в природі із включенням так званих «хвилинок милування» світом. Можна щодня подумки створювати іншу програму для захопленого сприймання природи, наприклад: пошук локації «Подія дня в навколишній природі» або пошук «перлинок» гарного настрою природи. Корисно навчитись відділяти скороминуче у власних суб’єктивних станах і тривогах від вічного у природі. Врешті спробувати скласти гімн життю в природі (літературна, музична, пластична творчість на власний вибір).

Хвилинки милування природою доречно включати в прогулянки «презентативно», тобто пов’язуючи їх із своєрідним станом природи  (листопад, перший сніг, ожеледиця, іній, відлига, льодохід, капіж, перші струмки, повінь, квітування садів, райдуга, мжичка тощо). Це убезпечить сприймання унікального від формальних «естетичних вправлянь».

Можна рекомендувати учням підліткового та старшого віку певні релаксаційні вправи для самостійного виконання в процесі милування природою.

·   Сенсорна гімнастика       

Ця вправа має на меті психоемоційне розвантаження через активізацію власних чуттєвих аналізаторів («нагодувати» очі, вуха, ніс, пальці, язик,  тобто забезпечити належну гостроту колірного зору і слуху, тонку диференціацію запахів, тактильних та смакових відчуттів). Можливі установки на сприймання: визначу колір весни; відчую запах літа;  почую звуки зими;  вгадаю квітку за запахом; відшукаю листочок навпомацки; знайду дерево за корою; впізнаю ягідку за смаком тощо).

·       Творю разом з природою

Корисними для врівноваження психоемоційного стану стануть такі вправи, як складання гірлянд  з осіннього листя  (сколоти  листя так, щоб було видно по-ступовий перехід від зеленого до жовтого або від жовтого до червоного кольору). Можна стати уважним читцем «Книги слідів» (визначити, кому належить слід – якій тварині чи пташці). Варто  послухати «лісовий концерт» і  розпізнати пташку за піснею тощо.

·   Авторський театр образів

Уявні образи, які народжує споглядання певних об’єктів чи явищ  природи, здатне переключити тривожне мислення учня, який перебуває в стресі, на гармонізацію навколишніх подій. Пошук влучних порівнянь, метафоризація сприймання природи, фантазування на теми природи якнайкраще відволікають змучений страхами розум від гнітючих очікувань.  Можна налаштувати себе на пошук «квітів-вогників» (чорнобривці, канни, сальвінії, красолі, нагідки, майорці тощо). Корисно створити низочку дієслів, які  позначають   рух  сніжинок  у повітрі   (летять, крутяться, кружляють, в'ються, спускаються, танцюють, пурхають  та ін.)Потім варто «оживити» ці дієслова відповідними рухами, імітуючи танок сніжинок. Така танцювально-рухова терапія є надзвичайно корисною для врівноваження психоемоційного стану, викликаного пандемічною загрозою. А ще корисно роздивлятися торочки бурульок, снігові кучугури, морозяні малюнки на шибках і розгадувати загадки зими-скульптора (що нагадує?). Заспокоює і упокорює тривожний стан людини спостереження за рухом хмар по небу. Корисно фантазувати на тему «Куди поспішає хмаринка?» та ін.  

·        Допомога собі і природі

Потужний релаксаційний ефект притаманний активним формам допомоги природі. Наприклад, зробити огорожу для мурашника або  розвісити годівнички для птахів. Можна дієво допомогти лісовому джерелу    (розчистити, огородити, прилаштувати кухлик). Можлива установка:  нехай буде допомога воді, радість мені і користь людям.

Таким чином, милування природою у всіх можливих формах реалізації має могутній релаксаційний потенціал, який варто використовувати задля гармонізації психоемоційних станів дітей під час  війни та інших соціальних потрясінь. Велику роль у цьому процесі можуть відіграти педагоги, які повинні допомогти учням зберегти психічне здоров’я, психоемоційну рівновагу і  жагу  гармонії життя.  

 

У пості використана картина Людмили Рябкової «Дівчина, квіти, голуби, небо»

60 переглядів

Commenti


bottom of page