Хвилинки милування звуками літа для дітей молодшого шкільного віку
- Вслухайтесь уважно в «голос» літа. Що ви чуєте? Чому цю пору року вважають найдзвінкішою? Дійсно, навколо стільки «літньої музики»! Співає все – птахи, комахи, річки, джерела, навіть сонечко співає свою сонячну пісню. Ми ніби чуємо навколо сріблясті дзвони літа.
Допоміжний художній матеріал
Марія Познанська
Сонячна сопілка
Ясне сонце в небі, угорі,
Змайструвало з променів сопілку:
В гай принесло й ранньої пори
Почепило на зелену гілку.
Це пташина вгледіла мала
І заграла на сопілку ясну...
Мов потічки чистого срібла,
Задзвеніла в гаї пісня красна!..
- Спробуйте розпізнати голоси птахів. Як ви думаєте, про що вони співають? Чия пісня краща?
- А зараз пропонується гра "Меломан". Умова: протягом 3-5 хвилин прослухати звуки лісу (парку) та визначити голоси птахів, що співають.
- А чи прислухались ви до "музики" поля, луки? Які звуки можна почути там влітку?
(можливі варіанти: шум трави, хлібів; стрекіт коників, дзижчання комах тощо).
- Доберіть дієслова-характеристики, що влучно передають особливості звучання полів і лук.
(можливі варіанти: дзвенить, бринить, дзижчить, стрекоче, туркотить сюрчить, дзенькає та ін.).
- Прислухайтесь до гудіння бджіл, джмелів, жуків. Про що вони дзижчать, на вашу думку?
Допоміжний художній матеріал:
Юрій Будяк
Чміль
Гуде чміль,
Сів на хміль,
На листки -
Пелюстки
Припада,
Погляда
Все вперед
Та пита
На бігу:
- Де той мед?
- Де той мед?
гу-у-у-
- Придивіться до польоту бджіл. Наче маленькі літаки низько кружляють вони над квітами і важко опускаються на пелюстки у пошуках нектару. Які гарні і працьовиті комахи! Спробуйте відтворити у рухах бджолиний політ. Придумайте танок „Бджілка і квітка”.
- А зараз спробуйте скласти чотиривірш на тему „Літній ранок” використовуючи рими: сонце-віконце // спішить-бринить.
- Чи прислухались ви коли-небудь до шуму води у річці? Який настрій він викликає? З чим можна порівняти шум води?
Загадка на допомогу
Біжу, немов по сходинках,
Камінчиком дзвеню.
Ви здалеку впізнаєте
Пісеньку мою (річка).
- Доберіть необхідні дієслова і скажіть, як, на вашу думку, шумить ріка?
(можливі варіанти: шумить, дзюрчить, дзвенить, рокоче, хлюпотить, плюскотить та ін.).
- Спробуймо знайти джерело і послухати його "пісеньку" Як думаєте, про що воно співає?
Допоміжний художній матеріал:
Микола Сингаївський
Радіє джерело
У полі при долині,
Як вийти за село,
В живій криниці б’ється
Прозоре джерело.
У спеку хлібороби
До нього часто йдуть.
І радісно джерельцю,
Що з нього воду п’ють.
Нехай вода іскриться,
Джерельце чисто б’є.
Нехай жива криниця
Здоров’я нам дає.
- Давайте організуємо трудову справу "Джерельце",
Завдання: розшукати джерельце, розчистити його, зробити огорожу, приладнати кухлик тощо.
- Отже, літо "співає" голосно, врочисто, радісно. Воно сповнене справжньою "симфонією" звуків. Один з найвиразніших звуків літньої пори – шум дощу. Пригадайте його.
- Який за характером шум літнього дощу спробуйте описати його словами.
(можливі варіанти: б‘є, стукає, калатає, торохтить, гуркотить, тарабанить).
- Якщо порівняти шум літнього дощу з музикою, то які музичні
інструменти, на вашу думку, могли б її виконувати?
Допоміжний художній матеріал:
Степан Жупанин
Музика дощу
Літній дощ
Іде над гаєм, лісом
І стає
Веселим цимбалістом.
Б’ють краплини-молоточки
Срібно,
Тихо, лунко,
Густо, а то й дрібно
Мов по струнах,
По долоньках листя, -
І вже лине
Музика троїста.
- Уявіть себе композиторами. Давайте спробуємо придумати та заспівати мелодію літнього дощу.
- Вслухайтеся ще раз у чудову „музику” літа. Запам’ятайте цей малиновий дзвін і він стане для вас знайомим, рідним, близьким справжньою „мовою” батьківського краю.
Допоміжний художній матеріал:
Микола Сингаївський
Земля дитинства
Дзвони літа чую над лугом,
чую голос вільшанки в гаю.
Ми ще вранці зібралися з другом
знов піти на лугівку свою.
Там веселка у росах іскриться,
тиху думу нашіптує гай.
Там у кожного є таємниця,
тож попробуй знайти, відгадай.
Скільки барви, проміння розлито,
кожний паросток дише теплом.
В сизих травах купається літо,
жайвір неба торкає крилом.
Пахне кашка-білянка медова,
босі ноги лоскоче трава, –
то цупка, то м'яка, мов шовкова,
вся земля, мов істота жива.
І ріднішої в світі немає, –
бачу зблизька її, з далини:
ген до обрію, до небокраю
розляглися пшеничні лани.
Соком повниться кожна зернина,
кожна стежка біжить до Дніпра.
Це наш сонячний край –
Україна, це дитинства щаслива пора.