Цей день відзначають щорічно 17 лютого з 1992 року. Це не офіційне або державне, а скоріше громадське свято. Його засновницею вважають італійську журналістку Клаудію Ангелетті, яка працювала в журналі Tuttogatto.
Вибір дня був пов’язаний з лютим саме тому, що цей період знаходився під знаком Водолія, який характеризується в італійській культурній традиції як знак вільних і незалежних духів. Справа в тому, що за часів інквізиції, особливо кішок та котів чорного кольору, активно винищували, вважаючи їх помічниками злих сил.
Італія є домом для більш ніж 2,5 мільйона бродячих кішок, з основними ареалами проживання у Римі, Турині, Неаполі та Мілані. На підтримку Дня кота в Італії стали організовуватися численні дискусії, конференції, в тому числі фотовиставки, збори коштів, щоб допомогти бездомним тваринам. Потім ідея стала поширюватися і по інших європейських країнах.
Особливу популярність свято отримало у Польщі, де у цей день проводять різноманітні акції на підтримку котів.
Малі пухнастики мають привід для святкування й в Україні, адже коти популярніші у нас за своїх «традиційних суперників» – собак. Про це йдеться у дослідженні компанії Kantar TNS. Дослідники провели опитування 7000 респондентів, віком 12-70 років, на всій території України. Результати показали, що в цілому по Україні 48% респондентів мають котів, а 44% – собак.
Використано матеріали сайту
https://scotch.glavcom.ua/live/sohodni-narodnij-den-kota-ta-kishki-chomu-same-17-ljutoho-909094.html
Збережемо життя кішкам і птахам!
Безвідповідальне ставлення людини до домашніх тварин призводить до значно більшої кількості нещасть, ніж уявляє більшість людей. Треба мати хоча б елементарні уявлення про тварин, які живуть поряд з дюдиною.
Кішка домашня – один з небагатьох видів тварин, який в наш час існує лише в одомашненому вигляді. Її пращури супроводжували людську цивілізацію ще із часів, коли люди вперше почали вирощувати зернові культури і зажадали помічника для охорони запасів зерна від мишей. Тож вони живуть з нами вже біля 12-13 тисяч років. Їхня еволюція за цей час відбувалась таким чином, що тварини все більше і більше пристосовувалися до життя лише поряд з людиною1. Але, всупереч оспіваній у фольклорі живучості котів, вижити без людини вони практично не можуть. Кішка лишається теплолюбним супутником людини.
В умовах українського клімату до 70% всіх вуличних кішок не переживають навіть першу зиму свого життя. Залежно від віку і особливостей здоров’я, температури від – 5С до – 10С стають для більшості кішок, що не знайшли теплого притулку або опікуна, причиною переохолодження і обмороження частин тіла, що тягнуть за собою стрімке зниження імунітету і розвиток багатьох хвороб (а згодом призводять до смерті). Критичною для виживання кішки є температура – 20С. За рідкісними винятками, більшість навіть здорових дорослих кішок не в стані пережити більше зниження температури. Тож, так чи інакше, більшість вуличних котів, що живуть в українських містах, не доживуть до весни. Першими на вулиці загинуть молоді кошенята і тварини, яких нещодавно викинули на вулицю. Далеко не всі вони знайдуть тепле місце для зимівлі та дбайливого опікуна-годувальника.
Окрім трагедії самих кішок, вони, абсолютно позбавлені щоденного підгодовування, стають причиною загибелі диких птахів. Кішка – вправний і талановитий мисливець. На жаль, у більшості випадків це означає вірну смерть для багатьох тисяч птахів. Світові дослідження говорять, що шкода, яку приносять домашні і зокрема вуличні кішки птахам, співрозмірна використанню тепер забороненого хімікату ДДТ. До прикладу, у США від кігтів вуличних кішок гине більше птахів, ніж від усіх антропогенних причин (хімікати, транспорт, вітрові електростанції тощо) разом узятих2. Лише у США кішки щороку вбивають 4 млрд. диких птахів і 20 млрд. дрібних ссавців3. Чимало рідкісних видів птахів Австралії та Нової Зеландії вже вимерли, будучи повністю знищеними безпритульними кішками. Серед всіх небезпечних видів живих організмів, що поширились на планеті через діяльність людини і тепер призводять до збіднення біорізноманіття, кішки посідають 38-ме місце (лідерами списку є небезпечні бур’яни).
Навіть у населених пунктах, що не є дикою природою, кішки наносять птахам величезні втрати
По-перше, влітку саме неподалік людських осель зосереджується багато видів птахів, що прилітають до нас на період розмноження. Більшість таких дрібних птахів призвичаїлись розмножуватись влітку у наших широтах завдяки наявності багатої кормової бази – комах, що розвиваються на листяних рослинах. Більшість лісів України – штучні насадження хвойних порід, тож комахоїдні птахи зосереджуються біля населених пунктів і садів, де переважають листяні дерева, багаті поживою. Крім того, лісівники знищують всі дерева із дуплами, тому зручні для оселення місця більшість птахів шукає в садах, парках та людських спорудах.
По-друге, слід розуміти, що переважна більшість птахів, які наявні на території України в теплий період року – пташенята і молодь, залежна від батьків (до речі недосвідчені молоді птахи, які щойно покинули гніздо – найлегша жертва для вправних кішок). Тож варто кішці вполювати батьків пташенят, як вірна загибель прийде і до всього їхнього виводку.
По-третє, взимку загроза від кішок не менша. У засніжену пору року самостійно знайти поживу практично неможливо. Тож кішки покладаються практично повністю на полювання. У той же час, саме ця пора є найважчою для птахів, які зимують, не відлітаючи з України. Більшість з них в холодні місяці зосереджуються біля населених пунктів. Тут тепліше, менше снігу і загалом більше шансів знайти поживу.
До речі, статистика, наведена вище для США, розрахована з огляду на приблизну оцінку чисельності вуличних котів у США в 76,5 млн особин (24 кішки на 100 людей). Для порівняння, в Китаї ця пропорція складає лише 3 кішки на 100 людей. Загальна ж їх чисельність на планеті оцінюється в 500 мільйонів. Україна посідає друге місце після США: в нашій країні на 100 людей припадає 17 кішок (загалом – біля 7,5 млн особин).
Вплинути на сумні статистичні відомості, наведені вище, можна лише в один спосіб: знайти безпритульним тваринам нових господарів, а тих, хто вимушений залишатись на вулиці – стерилізувати.
Забравши восени з вулиці безпритульне кошеня, ми гарантовано вбережемо його від вірної смерті, а разом з ним і кілька сотень дрібних птахів.
Використано матеріали сайту
Кішки можуть стати гарними помічниками для людей!
Японська кішка ТАМА (29 квітня 1999 — 22 червня 2015) стала відомою на весь світ. Адже тривалий час працювала разом з людьми. Вона обіймала посаду станційного доглядача і виконавчого директора залізничної станції Кісі в японському місті Кінокава префектури Вакаяма. По суті саме кішка Тама врятувала залізничну станцію і місто від банкрутства.
А було це так. У квітні 2006 року залізнична компанія Вакаями звільнила всіх співробітників станцій задля скорочення витрат. Станційних доглядачів набрали на роботу за сумісництвом, за невелику зарплату серед співробітників місцевих підприємств поблизу кожної станції. Для станції Кісі на посаду станційного доглядача обрали Тосіко Кояму, бакалійницу, що жила неподалік. Кояма годувала на станції безпритульних котів, серед яких була Тама[.
У січні 2007 року залізничні чиновники вирішили офіційно назвати Таму станційним доглядачем. Її основним обов'язком на цій посаді було привітання пасажирів. Посада передбачала носіння кашкета доглядача, а «робочий день» тривав з 9 до 17 години; замість зарплатні залізниця годувала Таму котячою їжею.
Призначення Тами викликало збільшення пасажиропотоку за місяць на 17 % у порівняні з січнем 2006 року; статистика перевезення пасажирів за березень 2007 року показала 10 % зростання проти попереднього фінансового року. Дослідження показали, що розголос призначення Тами сприяв припливу 1,1 млрд єн до місцевої економіки.
У січні 2008 року Таму підвищили до «старшого станційного доглядача». У церемонії взяли участь президент компанії та мер міста. Внаслідок свого просування по службі вона стала «єдиною жінкою на керівній посаді» в компанії.
На своїй новій посаді Тама мала навіть власний «офіс» — перероблену будку для продажу квитків, обладнану котячим туалетом. У січні 2010 року залізничні чиновники сприяли просуванню Тами на посаду «операційного директора» (Operating Officer) на знак визнання її внеску в розширення клієнтської бази компанії. Тама — перша кішка, що стала одним із керівників залізничної корпорації[.
Штат складався з двох котячих станційних доглядачів-помічників: кота Тібі й матері Тами, рудої смугастої кішки Міїко. Тама з'явилася в документальному фільмі про кішок під назвою «Котячий шлях» (La Voie du chat) французькою і «Котячі уроки» (Katzenlektionen) німецькою мовою італійського режисера Міріам Тонелотто.
З усієї Японії натовпи туристів приїжджали до невеликої Кінокави подивитися на незвичайного працівника.
Тама померла 22 червня 2015 року від серцевої недостатності у віці 16 років (у людському еквіваленті це близько 80 років). Після її смерті, тисячі прихильників з усієї Японії приїхали, щоб попрощатись із твариною. Вона була вшанована похороном у стилі Сінто на станції й отримала посмертний титул «Почесний вічний станційний наглядач».
За матеріалами сайту: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B0%D0%BC%D0%B0_(%D0%BA%D1%96%D1%88%D0%BA%D0%B0)
Пропонуємо для перегляду відеоролик про кішку Таму: