Художня екологія

 Художнє життя суспільства нагадує своєрідний барометр, який опосередковано вказує на рівень розвитку екологічної культури. У мистецтві концентровано виражається людський досвід світоглядного самовизначення в культурних формах освоєння природи.

​

   В художніх образах, як правило, відтворено ті екологічні ідеї, які несуть у собі високий гуманістичний заряд і які співзвучні загальнолюдським цінностям. У специфічній художній формі мистецтво виражає те, що переживається чи повинно переживатися всіма представниками конкретного суспільства, а здебільшого й всіма жителями планети Земля.

​

  Художні образи природи не є витвором довільної фантазії – вони набувають величезної соціальної значущості та виправданості. Як продукт ноосфери, вони перетворюються на систему її самозахисту. Тому мистецтво сьогодні набуває значення своєрідного естетико-екологічного ноу-хау. Це специфічна (художня) форма обміну ціннісними підходами до природи, способами взаємодії з нею.

​

  В межах мистецтва забезпечується міжнародне освоєння досягнень у художньому пізнанні людством природи. Цьому сприяють:

• знакова природа мистецтва;

• особливості художньої мови (асоціативність, метафоричність, багатозначність);

• загальновживані прийоми художнього зображення природи (експресія, символізація, гіперболізація, індивідуалізація та ін.);

• поліфункціональність мистецтва, яке реалізується як спосіб пізнання природи, як її образна філософія, як своєрідний "каталог" естетичної виразності її явищ та об`єктів, як могутній регулятор ціннісних орієнтирів відносно її збереження.