top of page
Пошук

БУДЬ БАГАТИЙ, ЯК ЗЕМЛЯ (до Всесвітнього дня Матері-Землі – 22 квітня)

МАТЕРІАЛ ДЛЯ БЕСІДИ ТА ТВОРЧОЇ ГОДИНИ З УЧНЯМИ 5-ГО КЛАСУ

Держімося землі

Народ ніколи не уявляв свого життя без землі. Та й хіба може бути інакше? Адже дерево або ж квітка гинуть, якщо їх вирвати з ґрунту. Так і людина. Її душа в’яне, засихає, втративши зв’язок із рідним краєм.

Споконвіку люди вважають землю матір’ю. Вона завжди зігріє своєю ласкою, нагодує своєю щедрістю, підтримає і захистить у лиху годину. Все від землі – вважали наші предки. Своїм життям і добробутом людина зобов’язана, насамперед, їй. Вона і народжує, і ховає. Стародавня народна приповідка мудро вчить: “Держімося землі, бо земля – держить нас”.

Українці споконвіку любили й шанували батьківський край, пишалися рідною землею. У нашій мові збереглося багато ласкавих слів, з якими люди звертались до неї (“земленько”, “земелько”, “землице”). Її пестливо гладили натрудженими руками, ніби набираючись здоров’я від теплого родючого ґрунту Стародавні греки навіть склали міф про Антея-велетня, який був непереможним, доки торкався матері-землі – Геї.

Вона все чує й знає

Українські казки й легенди розповідають нам про нездоланну силу народних героїв, що виросли на землі, змужніли від її хлібів. Вони загартували себе у боротьбі з її кривдниками і уславили свої імена. Мабуть, тому в народі існував звичай – брати грудочку землі на спомин у далекі краї. У такий спосіб люди прагнули зберегти зв'язок з могутньою силою, що породила і благословила їх на життя.

Стародавні українці свято вірили в те, що земля – жива. Вона дихає, родить, втомлюється, іноді хворіє. Люди ставилися до землі як до живої істоти, що відчуває і ласку, і біль. Влучно відтворив народні уявлення український письменник Борис Грінченко: “Земля жива – вона все чує й знає. Усі гріхи людські бачить і вгинається, як по ній грішник іде… А як якого, то й з ями викине мертвого. Як люди гарні до неї, вона радіє і пособляє їм, а як ні, то плаче й гнівається. Гнівається того, що її не шанують. Вона – наша мати, вона свята! Її цілувати треба, кланяючись…” Найміцнішою у наших предків вважалась клятва землею. Під час неї землю цілували і навіть їли.

Всіх годує, напуває…

Чесна праця завжди вважалась найбільшим проявом поваги до землі, яка чекає від людини допомоги й дбайливого догляду. Захаращена бур’яном, вона не може вільно дихати. Спрагла від спеки – хоче пити. Земля сподівається на людські руки. Вона щедро віддячує людям за їхню працю. На Україні завжди засуджувались нероби, ледарі і нехлюї, які не докладали рук до свої землі, не піклувалися про її здоров’я, силу і красу. Народ навіть придумав загадку:

Усіх годує, напуває,

А про неї – не всяк дбає.

Праця на землі завжди вважалася святим обов’язком людини.

Українці ніколи не уявляли власного щастя без щасливої, дбайливо обробленої ниви чи городу. Про це складалися пісні (“Ой у полі”, “Ой у полі нивка”, “Ой у полі плужок оре” та ін.), в яких народ оспівував хліборобську працю – основу добробуту, злагоди й сімейного щастя.

Символ багатства

У народних уявленнях земля завжди була символом багатства. Вона родила найдорожче для людей – хліб. Широко відомі такі народні загадки: що у світі найбагатше? Що у світі найситніше?

Звичайно, це – земля. Мабуть, тому й виникло багато приказок про неї. Так, люди бажали один одному: “Будь багатий, як земля”. Народ твердо вірив у те, що наполеглива праця на власній землі приносить не лише багатство, але й задоволення і радість. Хліб завжди цінували більше, ніж золото. Це також добре відображено у народній творчості, зокрема, у легендах та казках. Глибоко шануючи хліборобську працю, народ обставив свято Коляди всіма прикметами сівби і орання. Так, на Кутю у домівки заносять снопи жита, а подекуди – кладуть на стіл чересло від плуга. Мабуть,

звідти і пішов звичай на Новий рік посипати у хатах зерном.

Народ завжди милувався красою і багатством хлібної ниви. Уважно спостерігаючи життя поля, людина навчилась помічати і поетизувати найменші зміни у його вигляді упродовж року, наприклад:

Зимою біле, весною чорне,

Літом зелене, осінню стрижене (поле)

Дотепні загадки влучно характеризували процес збору врожаю і його наслідки:

Тисяча братів зв'язані,

На матір поставлені (снопи)

Земля чекає на добро

Людина завжди поважала землю, яка, в свою чергу, оберігала і плекала людське життя. Так було колись і повинно бути завжди. Але земля не прощає наруги, образи, жорстокості. Вона не любить лінивих і байдужих. Земля чекає на добро і дбайливого господаря, для якого заповіддю могли б

стати такі слова поета Віктора Кочевського:

Не ображай землі насінням кволим,

Сліпим огріхом, клопотом мізерним.

Хто чисту совість має перед полем,

Тому воно віддячить чистим зерном.


ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ:

  • ·Придумайте загадки про хліб, зерно, поле, землю, наприклад:

Всім потрібний, та не кожний зробити вміє (хліб).

  • Чому, на вашу думку, землю називають матір'ю? Придумайте оповідання «У нас у всіх одна матір – Земля».

  • Згадайте імена богатирів, що зустрічаються в українських народних

казках (Наприклад: Кирило Кожум'яка, Булат-молодець, Іван-богатир, Котигорошко, Вернигора, Вернидуб, Крутивус та ін.). Що надає їм величезної сили і хоробрості? (рідна земля).

  • Як ви розумієте вислів «земля дихає»? Чи згодні ви з тим, що вона жива? Складіть казку «Про що думає земля під снігом?»

  • Згадайте і заспівайте відому колядку «Ой у полі плужок оре». Які ще знаєте пісні про землю?

  • Яке поле, на вашу думку, можна вважати гарним, доглянутим? Намалюйте малюнки «Хлібне поле мого краю».

  • Чому хліб завжди цінувався більше, ніж золото?

  • Пригадайте, в яких українських народних казках їх порівнюють? (Наприклад: «Золота пшениця», «Хліб і золото» та ін.).


  • Доберіть слова-характеристики, що влучно передають ласку землі (наприклад: земля добра, щедра, багата, родюча, лагідна, привітна та ін.).

  • Спробуйте скласти чотиривірш про землю.

  • Як, по-вашому, потрібно ставитися до землі? Що значить дбати про неї?






225 переглядів

Commentaires


bottom of page