top of page
Пошук

СОНЦЯ ПО ВІНЦЯ

3 травня – Всесвітній день Сонця


(матеріал для занять з дітьми старшого дошкільного віку)

Чи любите ви сонечко? Авжеж. Його люблять споконвічно всі люди на землі. Наші предки напрочуд поважливо ставились до сонця, яке з найдавніших часів глибоко обожнювалось як джерело світла й тепла. Дійсно, людина і природа всім своїм існуванням залежить від сонця. Без нього немає на Землі життя.

В українській народній поезії сонце називають святим, чистим, праведним («Сонечко ясне, ти святе, ти прекрасне»). У стародавні часи його вважали Божим оком: не можна було творити зло у нього на виду.

Народні вірування наділяли небесне світило розумом, добротою, щедрістю та іншими людськими якостями. Про сонце не можна було казати поганих слів. Звертались до нього тільки лагідною, пестливою мовою. Вважалось, що сонце – мудрий трудівник, який вдень напуває землю життєдайною силою, а вночі йде спочивати у море. Вранці воно знову встає викупане, світле, ясне. І так кожного разу. Ось як про це йдеться в народній співаночці:


В понеділок раненько

Купалося сонечко

Так воно купалося,

Аж море виливалося.

Спостережливий народ навіть у мові відбивав своє захоплене ставлення до чудової краси сонця. Серед назв рослинного і тваринного світу можна зустріти такі, що утворилися під впливом сонячного знаку. Наприклад, гарна городня рослина дістала назву «соняшник», адже її ясно-жовта квітка так схожа на небесне світило.


Навіть серед комах є такі, які нагадують сонце. Так, маленьку комашку з жовтогарячими крильцями і чорними цяточками народ ласкаво називає «сонечком».







Увагу людей завжди привертали цікаві природні явища, що відбувалися із сонцем. Народ добирав для них влучні назви. Наприклад, було помічено, що в ніч на Івана Купала, а деколи й на Великдень, сонце, сходячи, ніби грається – то опускається за обрій, то знову підіймається. «Жениться й танцює», – кажуть в народі про це.

Викликала захоплення й інша картина. Сонце, закрите тяжкими хмарами, прорізує променями сповнене туманом повітря. Пучки світла стрімко падають униз і сягають землі. Це красиве явище дістало різні назви. В Німеччині вважають, що так «сонце п'є воду». В Англії такі промені називають «сходинками Ангелів», а в Голландії кажуть, що сонце «стоїть на ніжках».

Блискуче сонячне проміння часто нагадувало людям золото, тому в українських народних загадках сонце дістало яскраві порівняння:

· по морю, по морю золота тарілка плаває;

· через вікно суне золоте сукно;

· ой за лісом, за пралісом золота діжа сходить;

· за лісом, за пралісом золота паляничка печеться та ін.

Українські діти дуже люблять тепле весняне сонечко. Воно заливає своїм світлом все навколо. Воно ніби ллється через край і напуває своїм світлом природу. Гарні слова підібрав для опису такого сонячного дня поет МиколаСингаївський:


Добре мені –

Я пастушок.

Є в мене луг

і маленький лужок.

Сонця по вінця

та дзвоники сині.

На кожній травинці –

Сонце в росині…


Творчі хвилинки - перлинки


· Згадайте, які порівняння для сонця використовує народ у своїх піснях і загадках (наприклад: рожевий клубок, золота тарілка, золота діжа, золота паляничка тощо). Придумайте на основі будь-якого з них свою казочку про сонце.

· Доберіть порівняння до сонця (наприклад: золота куля, гарячий млин, жовта квітка, блискуча монета). Спробуйте утворити загадку на його основі, як-от:

Гарячий млин вгорі висить –

тепло від нього аж пашить (сонце)

· Складіть чотиривірш про сонце. Використайте для цього такі рими: ясненьке – тепленьке // сяє – палає.

· Придумайте казочку про те, як Сонце Весні промені дарувало.

· Намалюйте вірш:

Марія Познанська.

Захід сонця.

Небо – мов у вогні!

Запалала блакить…

І здається мені:

Все палає, горить, –

Луки,

Поле,

Ставок,

Наш город

І садок.

У вогнисті вінки

Одяглися квітки!




96 переглядів

Comments


bottom of page