КАЗКА ПРО ПИСАНКУ, ЩО НЕСЛА ЛЮДЯМ МИР (матеріал для творчої години з молодшими школярами)

У давні-давні часи, коли світ ще тільки вчився бути добрим, у маленькому українському селі жила собі майстриня на ім’я Марія. Вона вміла творити справжні дива – розписувала писанки так, що кожна з них ніби оживала.

Одного року весна прийшла тривожна. Люди стали менш усміхненими, птахи співали тихіше, а вітер ніс не радість, а неспокій. І тоді Марія вирішила створити особливу писанку – не просто гарну, а чарівну.

Вона взяла найчистіше яйце – символ життя, запалила свічку й почала малювати.

Спершу вивела сонце – щоб світило всім однаково тепло. Потім – жовті колоски пшениці, щоб у кожній хаті був хліб. Далі – безкінечник, щоб добро не мало кінця. І нарешті – голуба, як знак миру.

Коли писанка була готова, вона засяяла м’яким золотавим світлом.

– Це не просто писанка, – прошепотіла Марія.   Це ПИСАНКА МИРУ.

Уночі сталося диво.

Писанка тихо піднялася з рушника і покотилася за вікно. Вона котилася стежками, полями, містами й селами. Там, де вона з’являлася, люди починали говорити добрі слова, миритися, допомагати одне одному.

У хатах знову пахло хлібом, діти сміялися, а птахи співали голосніше.

Коли писанка докотилася до найтемнішого місця, де панували страх і холод, вона зупинилася. Її світло стало яскравішим.

– Я – символ життя, – мовила вона.   Я – пам’ять про добро, яке живе у кожному серці.

І темрява відступила.

З того часу люди кажуть: у кожній українській писанці живе частинка тієї першої чарівної сили. Коли ми даруємо писанку – ми даруємо не просто прикрасу, а побажання миру, добробуту і світла.

А якщо придивитися уважно, то можна побачити: кожна писанка тихенько світиться зсередини.

Бо вона пам’ятає свою місію –  нести мир.

ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ:

1.   Придумай свою казку про Писанку.

2.  Намалюй українську писанку і підпиши малюнок побажаннями, з якими ти подаруєш  її членам родини чи друзям.