ЛЮТИЙ ЛЮТУЄ, БО ВЕСНУ ЧУЄ…(про походження назви і характер третього зимового місяця)
- eko-dyvosvit
- 3 дні тому
- Читати 3 хв
Назва кожного місяця має свою історію і виникла не на порожньому місці. В ній віддзеркалені тисячоліття народних спостережень. Назва – це своєрідний характер місяця, який потрібно добре знати і враховувати в своїй життєдіяльності.
Назва «лютий» має давнє слов'янське коріння та безпосередньо описує характер погоди в цей період зими.
·Слово походить від праслов'янського ljutъjь, що означає «суворий», «злий», «жорстокий».
· Назва найсердитішого місяця закріпилася через сильні морози, хуртовини та крижані вітри, які традиційно припадають на кінець зими.
· Історія вживання: у давньоруських текстах назва зустрічається з XVI століття. До цього місяць могли називати лютень.
Як в давнину називав цей місяць український народ?
Це яскраві і красиві назви:
· Сніжень — через велику кількість снігу.
·Бокогрій — бо сонце починає насамперед пригрівати один бік (хоча морози ще тривають).
· Криводорог — через перемети та складні умови для пересування.
· Межень — як межа між зимою та весною.
Для порівняння, латинська назва февраль (February) походить від імені римського бога підземного царства Фебрууса або від обряду очищення februa, який проводили в цей час.
Чому лютий є найкоротшим місяцем?
·Усе через давньоримського царя Нуму Помпілія. Спочатку в римському календарі було лише 10 місяців (рік починався в березні), а зиму взагалі не рахували
· Коли додали січень та лютий, останньому дісталося лише 28 днів, бо римляни вважали парні числа нещасливими, а лютий був місяцем покаяння та очищення.
· Пізніше Юлій Цезар провів реформу, але лютий так і залишився "обділеним", ставши регулятором для високосних років.
Народні прикмети про характер лютого місяця народились відповідно до спостережень (наші предки уважно стежили за лютневою погодою, щоб спрогнозувати врожай):
·Лютий малює — красну весну чує (якщо на вікнах гарні візерунки від морозу, весна буде ранньою та теплою).
·Лютий холодний і сухий — серпень спекотний (суворий кінець зими обіцяє гарне літо).
·Сонце на літо, зима на мороз (хоча день стає довшим, саме в лютому часто трапляються найсильніші заморозки).
· Якщо лютий дощовий — то й весна і літо будуть такі самі.
· Якщо в лютому дме вітер, а інею немає — буде буревій.
З’явились також народні приказки про лютий місяць:
· Питає лютий, чи добре взутий?
· Ну й люті заметілі під лютий полетіли.
· Лютий корові вдень бік нагріє, а вночі – ріг зіб'є.
А як місяць лютий віддзеркалено в мистецтві?
Зокрема, в дитячій літературі –
місяць лютий часто є морозяним зимовим чудовиськом, яке «хуртовинно» біситься від скороминучості:
Третій місяць зветься лютий,
А лютує він тому,
Що на світі довго бути
Не доводиться йому.
Хоче лютий, щоб на світі
Панувала вік зима.
Та поволі сонце гріти
Починає крадькома.
Скаче біла завірюха
На блакитному коні,
Лине снігу потеруха
По ламкій озимині.
Поле голе, нахололе,
Тонко дзвонить, мов кришталь.
Завірюха гучно коле
Копитами білу даль.
Лунко репається крига
На озерах і ставках.
Вітер крутиться, мов дзиґа,
На долині та в ярах.
Невгамовна завірюха
Гори снігу наміта
І гукає в білі вуха
Приголомшеним хатам.
Завірюха валить валом
Через зиму навпростець,
А за нею гонить чвалом,
Юний Лютий-молодець.
(Л. Горлов)
Лютий в українській поезії — це завжди драма.
Поети люблять його за контраст: між крижаним заціпенінням і першим передчуттям весни.
Ось кілька головних образів, які зустрічаються в класиків та сучасників:
1. Лютий як символ боротьби (Леся Українка)
Для Лесі Українки цей місяць часто ставав фоном для внутрішньої стійкості. У неї лютий — це не просто холод, а виклик:
«...Чи тільки терни на шляху знайду, Чи стріну де квітку розквітлу? Чи до мети я своєї дійду, Чи згину без світла й привіту?»
2. Лютий-художник (Богдан-Ігор Антонич)
Антонич майстерно описував «металевий» та магічний бік зими. У нього лютий малює інеєм і створює фантастичні світи:
«На столі — розрізана хлібина, за вікном — засніжена долина. Лютий сипле сніг, мов біле мливо, творить казку — сніжне, світле диво».
3. Лютий як передчуття змін (Ліна Костенко)
У Ліни Костенко лютий часто виступає часом тиші та очищення, коли зима вже втрачає силу, але ще «кусається»:
«Ще лютий лютує. Ще вітер гуде. Ще сніг замітає пороги. Але вже весна по підвіконню йде, і сонце шукає дороги».
І все ж таки лютий – дволикий місяць: і теплом приголубить, і морозом налякає; то січнем потягне, то березнем прозирне.
І все ж таки лютий – кінець зими!
І все ж таки лютий – очікування весни і збирання сили для життя!
Відео для перегляду дітьми:
Використано сайти:
